Як стати приватним підприємцем у Німеччині: форми, податки, реальні кроки, перехід від параграфа 24 до візи бізнесмена

Приватне підприємництво в Німеччині часто сприймають як щось складне та перевантажене правилами, особливо іноземці. На практиці система достатньо прагматична: держава не заважає заробляти, але очікує, що ви чітко розумієте, що саме робите і за рахунок чого живете. Якщо є тимчасовий захист у Німеччині для українців, то це також дає право на відкриття офіційного статусу — unternehmer (підприємець), selbstständiger (самозайнятий), сюди ж належить фриланс (freelance).

Більшість проблем виникає не через податки чи мову, а через неправильний вибір формату діяльності та хибні очікування, особливо якщо ви прагнете отримання візи та ВНЖ з виходом із параграфів про тимчасовий захист.

Ця стаття допоможе зрозуміти, чи підходить вам шлях приватного підприємця і з чого починати. Це стосується мігрантів загалом і тих українців, які відкрили AufenthG 24, але хочуть вийти на вид на проживання в Німеччині за візою, яку надають бізнесменам-іноземцям у країні.

Хто такий приватний підприємець у Німеччині і чому це важливо зрозуміти одразу

У Німеччині приватний підприємець — це не «малий бізнес» у побутовому сенсі, а юридичний статус, за якого бізнес і людина — одна особа, хоча ви й вважаєтеся бізнесменами. Ви не створюєте окрему компанію, не відокремлюєте активи, не призначаєте директора — ви і є бізнес. Це дає простоту на старті, але накладає особисту відповідальність, а також деякі обмеження. На практиці саме цей формат обирають freelancers (фрилансери) або офіційний selbstständig (самозайнятий), ті, хто починає самостійно.

Важливо розуміти, що держава розрізняє не розмір доходу, а характер діяльності. Від цього залежить усе: податки, звітність, вимоги і навіть міграційні рішення, важливо те, як здійснюється реєстрація бізнесу (anmelden gewerbe).

Основні варіанти:

• Freiberufler (вільний професіонал) — діяльність інтелектуального або творчого характеру: IT-спеціалісти, консультанти, дизайнери, лікарі, викладачі, перекладачі. Ключовий момент — ви продаєте власну професійну навичку, а не товар, такі категорії в прямому сенсі не бізнесмени, але вони дотримуються бізнес-плану і вже не працюють за наймом на роботодавця.
• Gewerbetreibender (підприємець, комерційна діяльність) — торгівля, послуги, онлайн-магазини, агентства, ремесло, сервіси, посередництво. Такі ідеї для бізнесу більше підходять під визначення бізнесмен.
• Kleinunternehmerregelung (режим малого підприємця) — не вид бізнесу, а податковий режим, за якого ви не нараховуєте ПДВ, якщо обороти невеликі.

🌀 Висновок! Вибір між Freiberufler і Gewerbe — це не формальність. Це рішення визначає, як вас бачитиме податкова та інші відомства. Помилка тут рідко виправляється «безболісно».

Як на практиці зареєструвати приватне підприємництво (gewerbe anmelden)

Формально процедура реєстрації виглядає простою, але саме на цьому етапі закладаються майбутні питання від податкової. Німеччина не вимагає статутів і капіталу, але очікує логіки та послідовності. Якщо опис діяльності не відповідає тому, як ви реально заробляєте, проблеми з’являться пізніше. Тому часто просять у мігрантів бізнес-план, якщо їм потрібна віза і ВНЖ у Німеччині, а в подальшому ПМЖ і громадянство.

Що ви робите крок за кроком:

1. Визначаєте тип діяльності: Freiberufler або Gewerbe.
2. Якщо це Gewerbe, подаєте заяву до Gewerbeamt (торгове відомство). Результат — Gewerbeschein (свідоцтво про реєстрацію).
3. Якщо це Freiberufler, ви не йдете до Gewerbeamt, а реєструєтеся напряму через Finanzamt (податкова служба).
4. Заповнюєте Fragebogen zur steuerlichen Erfassung (податкова анкета): описуєте діяльність, передбачувані доходи, обираєте режим ПДВ.
5. Отримуєте Steuernummer (податковий номер), за потреби — USt-ID (номер ПДВ).

Що часто роблять неправильно:

• Описують діяльність занадто широко або «про всяк випадок».
• Плутають Freiberufler і Gewerbe, орієнтуючись на назву професії, а не на суть діяльності.
• Одразу відмовляються від ПДВ, не розуміючи, з ким працюватимуть.

🩸 Що важливо! Реєстрація — це не «раз і назавжди», але перший варіант має бути розумним. Звідси важливі бізнес-плани, особливо під час подання документів до міграційних органів для отримання візи. Чим точніше ви опишете реальну модель доходу, тим менше питань буде потім. Також важливо розуміти, де реєструвати бізнес (gewerbe wo anmelden), у якому відомстві.

Податки приватного підприємця, як працює податкове законодавство Німеччини

Податки в Німеччині лякають через терміни, але логіка достатньо пряма: ви сплачуєте податок з прибутку, а не з обороту. Якщо доходів немає — податків також немає, окрім мінімальних зобов’язань (важливими є страхові внески — пенсійне страхування, медичні страховки). Головна складність — не ставки, а дисципліна обліку, навіть якщо у вас віддалена робота, ви freelancer і є робота в інтернеті.

Основні податки та збори:

1. Einkommensteuer (прибутковий податок) — розраховується з чистого прибутку як у фізичної особи, за доходу 11 604 € на рік він не сплачується взагалі, а далі за прогресивною шкалою.
2. Umsatzsteuer (податок на додану вартість, ПДВ) — або нараховується, або ні (за режиму Kleinunternehmer — якщо дохід до 22 000 € минулого року і до 50 тисяч євро в поточному, його можна не нараховувати, використовується на старті розвитку бізнесу).
3. Gewerbesteuer (торговий податок) — лише для Gewerbe і лише при перевищенні неоподатковуваного порогу.
4. Медичне страхування — обов’язкове, формат залежить від доходу.

Що важливо враховувати на практиці:

• Kleinunternehmer зручний для роботи з приватними клієнтами, але заважає при роботі з компаніями.
• За зростання доходу відмова від ПДВ може стати помилкою.
• Облік витрат (EÜR — спрощений облік доходів і витрат) — не формальність, а інструмент зменшення податку.

💠 Резюме! Податки в Німеччині — це система, з якою можна жити, якщо розуміти її логіку. Більшість переплат — наслідок не злого умислу, а незнання. Життя в Німеччині передбачає гнучку, адаптивну систему податкового нарахування, нею потрібно точно користуватися, уникаючи переплат або недоплат.

Перехід з тимчасового захисту (§24) на візу підприємця: як це роблять на практиці

Важливо одразу зазначити: підприємницька віза і тимчасовий захист (§24 Aufenthaltsgesetz) — це різні правові підстави перебування. Підприємницька діяльність за §24 можлива, але для довгострокового проживання потрібна зміна статусу, зазвичай на параграфи 21 Aufenthaltsgesetz (дозвіл на перебування для ведення підприємницької діяльності). Це шлях для громадян України, які хочуть припинити параграф 24 (тимчасовий захист) і перейти на більш стабільний статус перебування в країні.

Як це відбувається в реальності, без ілюзій:

• Чи потрібно відмовлятися від §24 заздалегідь? — Ні. У більшості випадків людина подає заяву на новий статус, перебуваючи на §24. Відмова від тимчасового захисту відбувається після схвалення нового дозволу, а не до цього.
• Чи потрібно виїжджати з Німеччини? — У більшості земель ні, якщо подання відбувається всередині країни і у вас уже є право на перебування. Виїзд може знадобитися в окремих випадках, але це не правило, а виняток.
• Що перевіряють міграційні органи на практиці? — Чи реальна діяльність, а не «на папері». Чи є дохід або зрозумілий план його отримання. Чи відповідає бізнес досвіду заявника. Чи покриває дохід проживання без соціальної допомоги (виплати в Німеччині для українців під час подання документів на таку візу (visum) не повинні здійснюватися).

Практичний порядок дій:

1. Реєстрація підприємництва.
2. Підготовка реалістичного, а не формального бізнес-плану.
3. Підтвердження доходів, договорів, клієнтів або замовлень.
4. Подання заяви до Ausländerbehörde (відомство у справах іноземців).
5. Відповіді на запити, особиста зустріч і очікування рішення.

🧿 Висновок! Перехід з §24 на підприємницький статус — це не різкий «стрибок», а процес. Основна помилка — починати його без реального доходу або зрозумілої моделі бізнесу. Саме на цих моментах міграційна служба концентруватиметься найбільше, і важливо показати перспективи та підтвердження доходу.

🔺 Приватне підприємництво в Німеччині — це конкретна модель життя і доходу, яка має сходитися в цифрах і діях, вона також допоможе залишитися в країні офіційно на ВНЖ. Державі загалом неважливо, як ви себе називаєте — фрилансером, підприємцем чи самозайнятим, — їй важливо, щоб діяльність була зрозумілою, стабільною і не фіктивною. На практиці саме відсутність чіткої моделі доходу найчастіше стає причиною проблем і відмови у візі за §21.

Коли ви заздалегідь розумієте, за які послуги або товари вам платять і чому цих грошей достатньо для життя, взаємодія з податковою та відомствами перестає бути хаотичною. Це ж буде підставою для надання вам візи, за умови, що ви остаточно відійшли від дотаційних виплат. Це можливість залишитися в країні після настання 2027 року.