Як реалізовано правову природу грошових вимог до банкрута за умови, що результати торгів щодо реалізації його майна були визнані недійсними?

Верховний Суд розглянув питання про те, як слід кваліфікувати грошові вимоги, що виникають у кредиторів після визнання торгів недійсними, якщо позичальник виявився банкрутом.

Ситуація сталася у Господарському суді Дніпропетровської області, куди звернулося приватне підприємство. Воно подало заяву в рамках справи про банкрутство фізичної особи з проханням визнати за ним право на кошти, що залишилися у позичальника після того, як суд анулював договір купівлі-продажу, укладений за фактом проведеного аукціону з продажу власності банкрута. Заявник стверджував, що йому не повернули гроші, які він сплатив за договором.

Більше інформації про роботу системи Прозорро.Продажі можна дізнатися у нас на сайті. Як працює мала приватизація в умовах військового становища або, що таке аукціон з продовження права оренди держвласності, є й інші цікаві статті.

Проте суд першої інстанції відповів відмовою підприємству, вказавши, що боржник не має зобов'язань перед заявником, а апеляційна інстанція підтримала це рішення. Верховний Суд, розглянувши це питання, також залишив рішення чинним, але при цьому уточнив, як слід розглядати такі ситуації.

Суд роз'яснив, що якщо аукціон був визнаний недійсним, і відповідний договір купівлі-продажу скасовано, то кошти, які покупець передав боржнику, підлягають поверненню. Однак, такі вимоги не можуть вважатися поточними кредиторськими вимогами у справі про банкрутство. Це означає, що вони не регулюються загальними правилами задоволення претензій кредиторів, встановленими у Кодексі України щодо процедур банкрутства. Ці кошти мають бути повернені покупцю у пріоритетному порядку, незалежно від порядку черговості погашення вимог інших кредиторів.

У ситуації, коли позичальник відмовляється на добровільних засадах повернути ці кошти, кредитор може звернутися до суду з окремим позовом про повернення грошей, і такий позов розглядатиметься в рамках справи про банкрутство, але за спеціальною процедурою, встановленою статтею 7 Кодексу України щодо процедур банкрутства.

Суд також зазначив, що правила двосторонньої реституції, які передбачаються статтею 216 Цивільного кодексу України, застосовуються лише до учасників недійсного правочину. Вони не можуть бути використані для повернення грошей, якщо інша сторона не виконала частини угоди. У таких випадках повернення коштів здійснюється за правилами глави 83 Цивільного кодексу України, яка регулює питання придбання та зберігання майна без достатньої правової підстави.

Зрештою, Верховний Суд уточнив, що витрати на юридичну допомогу, понесені у зв'язку з вимогою щодо повернення коштів за недійсною угодою, не підлягають відшкодуванню як поточні вимоги у справі про банкрутство. Ці витрати відносяться до загальних судових витрат та відшкодовуються у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, залежно від їхньої черговості та статусу у справі про банкрутство.