У зв'язку з розв'язанням повномасштабної війни рф проти України було внесено зміни до різних чинних Законів країни. Не виключенням стало внесення змін і до трудового законодавства.
Які нововведення було прийнято і діють на цей момент у нас у країні, поки введено воєнний стан:
1. В умовах запровадження воєнного, а також надзвичайного стану в країні затверджуються правила, що дозволяють усі повідомлення, документообіг, що стосується трудових взаємодій, а також накази, направлення та розпорядження роботодавця або його уповноваженого органу, складати та передавати в електронному вигляді. Для цього можна використовувати технічні засоби електронних комунікацій або надсилати електронні носії, на яких записані такі документи, відповідно до чинного законодавства, що регулює електронний документообіг.
2. Додатково запроваджено підставу для розірвання трудової угоди або договору з працівником - це неможливість надання роботодавцем умов для виконання його трудових обов'язків, якщо виробничі, організаційні або технічні потужності, а також засоби виробництва чи майно роботодавця були знищені під час бойових дій. У зв'язку з цим встановлено спеціальну процедуру звільнення таких працівників.
Якщо ваше житло зруйноване внаслідок ракетного обстрілу та інших військових дій, яка процедура компенсації за руйнування житла передбачена в Україні, на цю тему відповідна стаття.
3. З урахуванням величезних руйнувань та численних жертв війни запроваджено нову підставу для припинення трудових договорів — відсутність співробітника на робочому місці та відсутність інформації про причини цієї відсутності протягом більш ніж 4 місяців.
4. З метою прискорення початку ведення трудових записів в електронному вигляді встановлено додаткові норми. Уточнено поняття сумісництва, що дозволяє співробітникам, які змушені залишити свої робочі місця, знаходити нові варіанти для працевлаштування в інших місцях.
5. В умовах воєнного стану, коли виникають труднощі з виплатою заробітної плати, компенсацій та гарантійних виплат, особливо для працівників, які перебувають у простої, відпустках без збереження заробітної плати або чиї трудові договори були припинені, тимчасово скасовуються обмеження, передбачені антикорупційним законодавством, на заняття іншою оплачуваною роботою за наймом або підприємницькою діяльністю.
6. Раніше існуюча законодавча невизначеність у питанні припинення трудових відносин із працівником або фізичною особою, у разі їх смерті, визнання судом безвісти зниклими або оголошення померлими, була усунена.
7. Деякі категорії громадян, у тому числі постраждалі учасники Революції Гідності, можуть претендувати на надання додаткової відпустки за рахунок коштів організацій, підприємств або фізичних осіб, які використовують найману працю. Зважаючи на збільшення кількості осіб, які мають право на таку відпустку, пропонується скоротити її тривалість з 14 до 7 календарних днів.
Оскільки додаткові відпускні дні для цих категорій громадян та постраждалих учасників Революції Гідності мають фінансуватися за рахунок роботодавця, вносяться зміни до пунктів 12 статті 12 та 17 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту».
8. Для справедливого нарахування компенсації за невикористану відпустку пропонується виключити статтю 81 та частину третю статті 83 КЗпП, які передбачають можливість переказу грошової компенсації за невикористані дні відпустки при переході на інше місце роботи. Аналогічні зміни пропонується внести до Закону України «Про відпустки».
Шосту частину статті 83 КЗпП викладено у новій редакції, яка враховує статтю 1227 Цивільного кодексу України, яка регулює виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітніх дітей-інвалідів. У разі відсутності спадкоємців компенсація включається до складу спадщини.
9. Аналогічні зміни пропонуються і для частини шостої статті 24 Закону України "Про відпустки". Запроваджується конкретна вимога до терміну виплати заробітної плати за період відпустки — не пізніше останнього робочого дня перед початком відпустки, що відповідає нормам Конвенції МОП № 132.
10. Статтю 9 Закону України «Про відпустки» в частині врахування стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, приведено у відповідність до статті 119 КЗпП. Це стосується працівників, покликаних на військову службу, а також службу на заклик офіцерів, з мобілізації в особливий період, службу резервістів у особливий період, а також тих, хто був прийнятий на контрактну військову службу.
11. Запроваджено норми, що регулюють виплати грошової компенсації за невикористані відпустки, а також додаткові відпустки батькам у разі смерті працівника. Встановлено, що такі виплати включаються до спадщини, якщо відсутні спадкоємці.
12. Впроваджено відшкодування грошових сум, втрачених працівниками та роботодавцями внаслідок збройної агресії, для чого розробляється спеціальний механізм.
13. Для усунення юридичних невизначеностей та подолання практичних труднощів внесено зміни до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ. Конкретизовано правила регулювання робочого часу та часу відпочинку в умовах воєнного часу, включаючи можливість збільшення тривалості робочого тижня для певних категорій працівників. Є механізм та процедура оплати праці за вихід на роботу у вихідні дні, уточнено порядок надання щорічної основної відпустки. Варто уточнити, що продовження робочого дня є правом, але не є обов'язком роботодавця.
14. Уточнено порядок та умови застосування механізму призупинення трудового договору, враховуючи виявлені непорозуміння та можливі зловживання з боку роботодавців. Ці заходи спрямовані на забезпечення трудових прав працівників в умовах воєнного стану.
15. З метою захисту трудових прав працівників внесено зміни до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ, які дозволять проводити позапланові перевірки дотримання законодавства про працю.
16. Роботодавці звільняються від зобов'язання зберігати середній заробіток за своїми співробітниками, покликаними на військову службу, проте зобов'язані зберігати їх робочі місця (посади). Грошове забезпечення у період призову таких працівників виплачується за рахунок держави.
Після закінчення дії надзвичайного та військового стану в Україні, ці пункти також зазнають змін.